Пацюк в геральдиці

Рік 2020-й за китайськими уявленнями є роком білого металевого Пацюка (Щура).
Це перший рік нового дванадцятирічного циклу. Вважається, що народжені в рік Пацюка
наділені чарівністю та привабливістю.

Взагалі, ставлення азійських народів до кмітливого голохвостого гризуна цілком лояльне.
В їхній мітології пацюк часто виступає як помічник людини. Він попереджає про Всесвітній
потоп (Лаос), приносить людям рис і навчає його вирощувати (Китай), є супутником бога добробуту
й процвітання Дайкоку (Японія).

Зате для європейців щур - підступний і нахабний ворог, який псує продукти й речі та переносить
страшні хвороби, як-от чуму. Тварина стала уособленням зла, лиха, смерті, руйнування,
хитрості, жадібності та неймовірної плодючості. Ще б пак - одна пацюча пара за рік здатна
привести у світ 10-15 000 нащадків!

Разом з тим пацюк - символ мудрості й правосуддя, адже обирає для себе найкращу їжу
та першим залишає корабель, який тоне.

Як би там не було, виразно негативний образ пацюка в очах народів Європи зробив
його дуже рідкісним у геральдиці. Приклади використання нам довелося шукати досить довго.

Насамперед варто згадати "промовисті" герби, що належать особам, родам чи містам,
прізвища чи назви яких походять від слова "пацюк" (англійською та французькою "rat",
німецькою "ratte").
Три щура прикрашали печатку П'єра Рата (Pierre Rat, 1446) і герб дипломата Ратте (Ratte, 1772).
У французькій мові пацюка означає також слово "glé".

Тож в гербі роду Ґле бачимо п'ять червоних щурів у золотому полі:

 

Історичний герб міста Аррас на півночі Франції (нинішній міський знак зовсім інший)
колись прикрашали три чорних щура на срібній балці. Аррас, до речі, знаменитий
тим, що в ньому народилися Максимільєн Робесп'єр та Ежен-Франсуа Відок.

За однією з версій, поява гризунів на гербі пояснюється назвою міста (Arras = A Rats).

Власний герб, відомий з XIV ст., мала також місцева єпархія - там пацюків було аж дев'ятеро:

Тож арраські єпископи поєднували в своїх гербах родові символи з єпархіяльними:

Срібний пацюк був на гербі французького роду Расінів, з якого походив видатний драматург
XVII ст. Жан Батист Расін. Герб відомий з XVI ст. і також належить до категорії промовистих (Rat-Cygne - буквально щур-лебідь):

Однак, заживши слави, він змінив герб, прибравши звідти щура.
Мабуть, вирішив, що він не гідний більше бути на щиті.
Тож герб, зареєстрований у 1696 р., містив лише лебедя.

Натомість представники роду Кеван (Cavin) зі швайцарського кантону Во не стали цуратися
гризуна. На їхньому гербі зображено золотий вхід до льоху ("cave" якраз означає "печера", "грот"),
над яким пацюк:

Чому пращур цього роду обрав для свого герба саме цю тварину - чіткої відповіді немає.
Можливо, в такий спосіб він просто хотів "віддати шану" мовчазному свідку відвідування льоху.

Прикладом використання пацюка в сучасній геральдиці може служити особовий герб
канадського капітана Семюела Венцеля Білліха (Samuel Wenzel Billich). Щоправда, тварину розміщено не на щиті,

а на шоломі, в якості клейноду. Зате пацюк вельми войовничий - з мечем!

Як сказано в поясненні, пацюк походить від герба баварського роду Білліхів, а меч уособлює військову
службу власника герба.

Геральдична арт-студія "Скальд" сердечно вітає клієнтів, друзів та гостей сторінки з Новим роком та Різдвом Христовим!
Нехай 2020 рік буде плідним на позитив та багатим на хороші події!

Наш сайт: http://skald.io.ua/