skaldstudio

Починаючи з 2003 року Запоріжжя використовує герб, затверджений рішенням VI сесії міськради ХХІV скликання:



За основу було взято міський герб Олександрівська (стара назва Запоріжжя) 1811 р.
Рушниці вказують на козацьку звитягу, підкреслюють сучасну назву міста. Лук означав боротьбу проти татарів.
Верхній елемент декоративного картуша (замість міської корони) символізує Дніпрогес.
З точки зору геральдики, єдиним недоліком герба є чорний колір лука зі стрілами: вони повинні бути або золоті, або срібні.

Однак у травні 2013 р. перед очима здивованої публіки постав проект нового міського знака:



Автором проекту є такий собі Андрій Авдєєнко, що іменується істориком, академіком, та ще й адміралом :-)
Він встановив, що Запоріжжю, виявляється, ні багато ні мало шість тисяч років, тож користуватися гербом 1811 р. якось "несолідно".
Геральдикою в проекті і не пахло: всупереч її правилам золоті мечі та орел розміщуються на золотому ж полі, а зелений дуб - на синьому.
Червона фігура під дубом, що нагадує графіті, це руна - стилістичне зображення бога Хорса, що символізує острів Хортицю. Для того, щоб її втулити,  у нижній частині щита довелося зробити "апендикс".

На жаль, цей витвір буйної фантазії зрештою дійшов до міської ради - 10 вересня 2014 р. відбулася презентація "герба".
Відповідну пропозицію подала комісія з топоніміки.
"Ми виставили в соцмережі герб. Ми його доопрацювали. Затвердили у геральдиків. Цей герб трохи перейшов межу геральдики, тому що фахівці дозволяють три елементи, але депутати просили і ми просили зробити чотири - додати Хортицю" - заявили під час сесії "історики".
Хто такі "геральдики", у яких буцімто "затвердили" герб, і де у геральдики межа - неясно.
Як би там не було, "доопрацювання" проекту звелося до окремих деталей, порушення геральдичних правил залишилися:



Проект герба бурхливо обговорювали в соцмережах та в пресі.
Висловилися навіть церковні діячі.
"... Невже Запорізький край асоціюється з Перуном, з Хорсом? Ні! Згідно статистиці, наш регіон – християнський (різних деномінацій), більшість мешканців – православні. То яким же чином язичницький символ може відображати наш уклад, нашу духовну сутність?" - наголосив архієпископ Запорізький та Мелітопольський Лука.

Довелося втрутитися Українському геральдичному товариству.
15 вересня 2014 р. голова товариства Андрій Гречило надіслав листа на адресу міського голови з відповідними поясненнями.
Ніби вплинуло - питання тоді зняли з порядку денного.

І ось сьогодні шановний френд titush надіслав посилання на новину: проект герба, незважаючи на негативні відгуки, збираються прийняти на сесії міськради 10 червня. Більше того, є відомості про погрози з боку А.Авдєєнка на адресу незгодних громадських діячів.
Проект відповідного рішення розмістили на офіційному сайті.

Черговий варіант малюнка виглядає так:



Як бачимо, зображення орла розвернули в протилежний бік, більше нічого не змінилося.

Цікавим є навіть не малюнок, а пояснювальна записка.
Чим же не догодив невгамовним авторам чинний герб?
Цитуємо:
"1. По перше,на гербах ніколи не зображується негатив у відношення до будь чого, - тільки позитив та возвеличення краю чи міста, до яких від відноситься.
2. По друге, лук зі стрілами на малиновому фоні, який пов'язують із запорозьким козацтвом, також свідчить і про приниження сили та духу козацтва.
3. По третє, у верхньому полі зображена зброя іншої держави..."

Коментувати цей потік свідомості важко. Зауважимо лише, що твердження про "зброю іншої держави" безпідставне, адже замість рушниць з багнетами, які були на гербі Олександрівська, на гербі Запоріжжя зображено козацькі мушкети.

Фігури на "гербі" розробники тлумачать так.
Орел - предмет з "княжого Кічкаського скарбу" (правда, в тій таки записці орла називають "скіфським").
Мечі були знайдені у Дніпрі поблизу о.Хортиця (при цьому говориться про якійсь "меч Святослава").
"Священний зелений дуб" з Хортиці згадується ще у Х ст.
Руна - "стилістичне зображення Бога Хорса, що символізує острів Хортицю".

Пікантність ситуації додає той факт, що 10 червня - день, коли депутати міськради збираються затвердити це ганьбище - є Міжнародним днем геральдики!

Та хочеться сподіватися, що здоровий глузд все ж візьме гору.

Далекого 1999 року Президент Кучма збирався переобиратися на другий термін. Перший тур виборів мав відбутися 31 жовтня.
Рейтинг Леоніда Даниловича був, як то кажуть, не ахті - існувала загроза приходу до влади лідера комуністів П.Симоненка.
Тож політтехнологи працювали як трактори, вигадуючи способи задобрити електорат.

Голоси радянських ветеранів Другої світової війни тоді були в ціні - люди вони в масі своїй дисципліновані, виборів не пропускають.
Тільки от симпатизують зазвичай комуністам. Як би привернути їх на бік влади?
А тут якраз чудова нагода підвернулася - 55-а річниця визволення України від німецько-фашистських загарбників.
Певний час датою визволення вважалося 8 жовтня, однак президентським указом від 30 квітня 1999 р. № 463 її "перенесли" на 28 жовтня - якраз під перший тур народного волевиявлення.
Відзначення 50-ї річниці визволення у 1994 р. супроводжувалося нагородженням ветеранів нагрудним знаком "50 років визволення України".
У 1999 р. вирішили провернути аналогічну операцію - ветерани значки та медалі полюбляють.
А оскільки дата видалася не "кругла", назву для медалі придумали нейтральну - "Захиснику Вітчизни".

Цю медаль Л.Кучма встановив 8 жовтня 1999 р. своїм указом за № 1299 в якості президентської відзнаки.
Згідно з положенням, медаллю нагороджувалися ветерани війни, особи, на яких поширюється чинність закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які проживають в Україні, громадяни інших держав, які брали участь у визволенні України від фашистських загарбників, інші громадяни України за особисту мужність і відвагу, виявлені у захисті державних інтересів, зміцнення обороноздатності та безпеки України.

Хоча в положенні і згадувалися "інші громадяни", медаль призначалася насамперед для масового нагородження  ветеранів.
Принаймні, зовнішній вигляд відзнаки свідчив про це дуже красномовно:



Медаль мала круглу форму, як абсолютна більшість медалей СРСР, та кріпилася до п'ятикутної радянської колодки.
Очевидно, щоб не дратувати майбутніх нагороджених, державних символів України вона не містила. Щоправда, в стрічці присутні синій та жовтий колір, але сором'язливо і ненав'язливо. Натомість домінують кольори т.зв. "гвардійської" або "георгіївської" стрічки - чорний з оранжевим.

Згодом, коли Верховна Рада у 2000 р. нарешті прийняла закон "Про державні нагороди", медаль "Захиснику Вітчизни" включили до переліку медалей України.
Критерії нагородження залишилися ті самі, як і зовнішній вигляд.

Оскільки медаль вручали не лише ветеранам, а й діючим військовикам, виникла проблема з її носінням. Річ у тім, що п'ятикутна колодка чудово підходила ветеранам, які мали радянські нагороди. Але більшість українських нагород має колодку зовсім іншу - чотирикутну. Нормально розмістити на мундирі медалі  ніяк не виходило. На пропозиції фахівців передбачити варіант медалі на чотирикутній колодці для діючих військовиків посадовці Адміністрації Президента реагували так: "Кому не подобається, того нагороджувати не будемо!"

Медаль спокійно пережила другий темін Л.Кучми, правління В.Ющенка та В.Януковича, тимчасове президентство О.Турчинова.
Прийшовши до влади, П.Порошенко почав нагороджувати нею військовиків, які відзначились в АТО.

І ось тут-то прорадянський вигляд нагороди вийшов боком - в медалі присутня колорадська стрічка!
Здавалося б, слід розробити нові, справді бойові нагороди, а медаль "Захиснику Вітчизни" забути, як страшний сон. Тим більше, що масові нагородження ветеранів давно перетворили її на значок.
Але нова влада вирішила інакше: раз медалей наштампували багато, нема чого пропадати добру - внесемо зміни.

І от сьогодні, 30 січня 2015 р., ПОП підписав указ № 41, яким затвердив нове положення про медаль та її малюнок:


Власне медаль залишилася такою самою - дезігнери полінувалися навіть її обцифровувати: просто прифотошопили нову колодку з  новою стрічкою.
Тепер стрічка синя з жовтими й сірими смужками - принамні, так сказано в положенні.
Тільки от візуально домінує все ж сірий колір. Що він символізує - загадка.

Взагалі, сірий колір в стрічках державних нагород України не застосовувався аж до часів В.Януковича.
Як пам'ятаємо, 14 лютого 2014 р. він встановив відзнаку Президента - пам’ятну медаль "25 років виведення військ з Афганістану" на сірій з червоними смужками стрічці:


П.Порошенко продовжив "традицію"  - стрічка відзнаки Президента  - медалі "70 років визволення України від фашистських загарбників", встановленої 28 жовтня 2014 р., також сіра, тільки смужки сині та жовті:




Виникає питання - чи не радянські медалі "За відвагу" та "За бойові заслуги" надихають розробників?



До речі, не так давно Президент затвердив новий склад Комісії державних нагород та геральдики.
Цікаво, чи розглядала ця комісія проект заміни стрічки?
І взагалі, хто автор і за яким принципом його обрали?

Отож, замість того, щоб переглянути систему державних нагород, роблять суто косметичні зміни, та ще й невдалі.

Якщо інші реформи в нашій країні будуть відбуватися в такий спосіб, нічого путнього не вийде. :-(((

Буває так, що в бочку меду хтось може вкинути ложку дьогтю - коли спеціально, а коли - ні.

Все було надто гарно - лєнінопад, скасування Дня захисника Вітчизни 23 лютого, натомість встановлення Дня захисника України 14 жовтня...
Комуністи "пролетіли" на виборах до Верховної Ради.
"Україна розриває з радянським минулим" - читаєш то тут, то там в ЗМІ.

І тут, наче серпом по яйцям - указ № 829 "Про встановлення відзнаки Президента України - медалі "70 років визволення України від фашистських загарбників".

Скільки вже разів казали історики, що фашистськими загарбниками можна назвати хіба що італійців - в Німеччині часів Гітлера правлячою партією була Націонал-соціалістична робітнича. Зрештою, не всі німці були нацистами, а італійці - фашистами.
За словами директора Українського інституту національної пам'яті В.В'ятровича, "термін "визволення" передбачає волю, свободу, а у 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, а опинилася під іншим пануванням, результатом якого стали масові репресії та депортації, зокрема сотень тисяч українців, поляків та цілого кримськотатарського народу". На його думку, коректніше було б говорити про вигнання нацистських окупантів із України.

Так чи інакше, маємо нову медаль в статусі президентської відзнаки. Відзнака Президента - медаль відрізняється від просто медалі тим, що для її заснування Главі держави не потрібне рішення Верховної Ради - він просто підписує власний указ.

Саме так десять років тому зробив Л.Кучма, встановивши відзнаку Президента - медаль "60 років визволення України від фашистських загарбників".
Медаль ця мала суто радянський вигляд:



Синя та жовта смужечки на стрічці, зображення пам'ятника Богдану Хмельницькому та шматка Софійського собору ситуацію не виправляли.
Медаллю нагороджувалися учасники бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

Нинішній Президент П.Порошенко вирішив "продовжити традицію".
Цікаво, що перелік осіб, які можуть отримати нову медаль, суттєво розширили - до учасників бойових дій додали інвалідів війни з їх числа, колишніх малолітніх та неповнолітніх в'язнів концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання.

Ми не наважимося заперечувати необхідність такої нагороди.
Тільки навіщо було робити її в радянському стилі?

На президентському сайті чомусь є тільки чорно-біле зображення, однак все добре видно:


Все та ж тридцятидвохміліметрова кругляха на п'ятикутній колодці - ніби СРСР і не думав розпадатися.
"Батьківщина-мати" (яка?) та лаврова гілка на аверсі. Така ж гілка, тільки розвернута в інший бік - на реверсі. Схоже, на відміну від 2004 року фантазія у нинішніх розробників вичерпалася.
Стрічка сіра, з синіми та жовтими смужками по краям. Чому сіра, питаєте? Тут два варіанти - або нічого іншого придумати не змогли, або тому, що сірий був основним кольором стрічок радянських медалей "За відвагу" та "За бойові заслуги".

До речі, про якійсь конкурс на розробку нової нагороди не було жодних згадок. Знов все тишком-нишком, як за Януковича?

І це при тому, що можна було зробити по-іншому.
У 2010 р. в Грузії встановили медаль "65 років перемоги над фашизмом".
В її дизайні не було нічого радянського:



Що заважало нам піти таким же шляхом?

Мабуть, ПОП дуже хоче подобатися усім без винятку.
Для патріотів - свято 14 жовтня, для ностальгуючих за Союзом - медаль...
Тільки на двох стільцях всидіти важко.
Тут хоч медаль встанови, хоч орден - все одно голосуватимуть за комуністів чи якесь ОБло, і нема на то ради.

Питання в іншому.
Вже кілька місяців триває АТО - де медаль для її учасників?
Ні, всяка дурня, звісно, вручається, але ми про нормальну нагороду.

Вже кілька місяців, як засновано орден Героїв Небесної Сотні, проведено конкурс на кращий ескіз - і де він?

По-нормальному, ескіз медалі на честь річниці "визволення" мала б розглядати Комісія державних нагород та геральдики.
Новий склад комісії досі не сформовано.

От і маємо - замість реформи державних нагород Адміністрація Президента видає на гора медаль а-ля СРСР.

За влучним виразом художника Богдана Піргача, прочитаним на ФБ, "наш Ложкін виявився крутіше їхнього":

Цьогорічний День знань для вищих військових навчальних закладів ознаменувався використанням нової польової форми.

Від попередніх зразків вона відрізняється малюнком камуфляжу та прогресивною конструкцією предметів. Погон лише один - на грудях.
На кишенях та на грудях платформи-"липучки" для знаків розрізнення та символіки. Нашивки у вигляді Державного прапора пришиті ще на етапі виробництва, возитися з голкою-ниткою не треба.

Все ніби чудово, тільки радості мало.

Почнімо з того, що нова форма більше потрібна в зоні АТО, ніж в тилу. Гаразд, припустимо, що бойові частини так гарно забезпечили, що ще й на курсантів лишилося.
Однак назва форми - "польова" - від слова "поле". Себто носитися вона повинна лише там. А марширувати на плацу після прийняття присяги варто в іншому одязі.
Нам заперечать: а як же парад 24 серпня? Багато військовиків були саме в польовому однострої.
http://skaldstudio.dreamwidth.org/16931.html
Все вірно. Але то особливий випадок - стояло завдання продемонструвати високу боєздатність.

Зауважимо, що курсантів військових вишів перевдягнули в камуфльовану форму ще на поч. 1990-х рр. Зробили це не від хорошого життя - так було дешевше. У 2000-х рр. тиловики докладали великих зусиль, щоб повернути курсантам кітелі з сорочками й краватками: все-таки використання польової форми в якості повсякденної і навіть парадної - не надто добре.

Тепер ось знов камуфляж - історія повторюється...

Але видати форму це одне, а регламентувати правила її носіння - зовсім інше.
Ось тут якраз і є проблема - схоже, керівникам вишів ніхто не розповів, що на цю форму можна чіпляти, а що не варто.
В результаті вийшло як завжди: хто в ліс, хто по дрова.

В Академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного нову форму вдягнув навіть начальник - генерал-лейтенант П.Ткачук.
На відміну від решти військовиків польовий кашкет генерала прикрасила якась неясна кокарда (?):


Це та інші фото звідси: https://www.facebook.com/tkachukpp/media_set?set=a.318075808366038.1073741922.100004908637948&type=1

Бажання відрізнятися - нездоланне прагення наших генералів. Навіть небезпека загинути від кулі ворожого снайпера не лякає.

На лівому рукаві розмістили приглушений варіант нарукавного знака належності до Збройних Сил, на правому - нарукавну емблему академії, теж приглушену. Приглушеними зробили і нагрудні таблички з прізвищами та номерами курсантських груп:



В принципі, все правильно, однак нарукавний знак належності до ЗСУ носитися на цій формі не повинен. По-перше, його функцію виконують нашивки у вигляді Державного прапора. По-друге, нормативними документами приглушений варіант цього знака не передбачений.

Неприємно вразило носіння з новою формою смугастих тільників. Панове, з маргєловщиною час зав'язувати, а то буде як свого часу з 25 повітрянодесантною бригадою.



Йдемо далі.

В Житомирському Військовому інституті імені С.П.Корольова Державного університету телекомунікацій питання вирішили просто - нічого додатково на форму не чіпляли:


Фото звідси: http://www.mil.gov.ua/news/2014/08/30/u-zhitomiri-vijskovu-prisyagu-na-virnist-ukrainskomu-narodovi-sklali-blizko-300-kursantiv/

Так само зробили і у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка:


Фото звідси: http://www.mil.gov.ua/news/2014/08/30/v-stroyu-vijskovogo-institutu-kiivskogo/

В принципі, теж варіант. Як в старому армійському анекдоті: пиши один недолік - немає лопати. :-)

Зате в Одесі-мамі тамтешня Військова академія "відірвалася" по-повній.

По-перше, курсантам-десантникам дозволили вдягнути тільники та ще й блакитні берети:


Це та інше фото звідси: http://www.mil.gov.ua/news/2014/08/30/kursanti-pershokursniki-vijskovoi-akademii/

По-друге, почепили повноколірні нарукавні емблеми та знаки:



По-третє, додаткові прямокутні платформи на клапанах кишень примудрилися прикрасити табличками з назвами факультетів - причому на обох рукавах!
Вийшла клоунада якась...

Нічим не кращими від розцяцькованих одеситів виявилися їхні харківські колеги.

В Харківському університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рукави почепили повноколірні нарукавний знак приналежності до Повітряних Сил...


та нарукавну емблему університету.

Фото звідси: http://www.mil.gov.ua/news/2014/08/31/pershokursniki-hups-sklali-vijskovu-prisyagu-na-virnist-ukrainskomu-narodovi/

До речі, обидва елементи символіки офіційно не затверджені.

Більше того, таблички  на грудях зробили синього кольору зі золотими кантами й написами!
Воістину - де починається авіація, там закінчується порядок!

Додаткові платформи на клапанах нарукавних кишень, очевидно, муляли очі, але чим їх зайняти, ніяк придумати не могли.
В результаті приліпили ось таку незрозумілу табличку:



Схожим чином зробили і на Гвардійському ордена Червоної Зірки факультеті військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Майбутні офіцери-танкісти й хіміки були вдягнуті в берети замість польових кашкетів, на грудях замість таблички з прізвищем - відверта хрінь з Тризубом, прапором та купою написів (мабуть, прапора на обох рукавах факультетським "патріотам" видалося замало).
А деякі унікуми розмістили над нею ще й різноманітні металеві знаки!


Це та інше фото звідси: http://www.mil.gov.ua/news/2014/08/30/kursanti-gvardijczi-sklali-vijskovu-prisyagu-na-virnist-ukrainskomu-narodovi/

З додатковими платформами на клапанах нарукавних кишень "розібралися" по-своєму: на праву почепили дугоподібну нашивку з назвою закладу, а на ліву - таку ж табличку, як в ХУПС, тільки іншого кольору:



Дурний приклад, як відомо, заразний. Цікаво, хто виступив "рознощиком"?

Ось такі сумні речі.

Товариші генерали та полковники!

Затямте, будь ласка, таке:

1. На польовій формі одягу знаки розрізнення та символіка носиться в приглушеному варіанті.
2. Приглушеного варіанта нарукавного знака належності до ЗСУ (в просторіччі - "склянка") не встановлено.
Тому носити його не треба. Як хто раптом буде придовбуватися, сміливо посилайтеся на постанову Кабінету Міністрів 2003 р. № 1073
і посилайте таку людину самі знаєте куди.
3. Додаткові платформи на клапанах нарукавних кишень існують для того, щоб можна було перечепити на них нагрудні таблички у разі носіння панцержилета. Не треба намагатися зайняти їх бодай чимось! Більше того, інші платформи-"липучки" не обов'язково мусять бути зайняті.
4. Для носіння під курткою є футболка. Про тільники час забути - не треба уподібнюватися до противника.

Коротше кажучи: польова форма для поля, а не для краси!

Вчора в Інтернеті пройшла інформація про нагородження військовиків Високомобільних десантних військ відзнакою Міністерства оборони України "Пам’ятний знак "За воїнську доблесть".

Відповідне повідомлення подав офіційний сайт військового відомства, а zloy_odessit в своєму блозі виклав відео.

Все ніби чудово, але насправді хорошого мало. Важливе питання заохочення військовиків як завжди вирішується через задній прохід.

Річ у тім, що за мужність, доблесть та відвагу, виявлені під час антитерористичної операції, отримати державні нагороди наші солдати та офіцери  ... не можуть.
Нема таких повноважень у О.Турчинова: за Конституцією Голова Верховної Ради  в період виконання ним обов’язків Президента  не має права ані нагороджувати державними нагородами, ані встановлювати президентські відзнаки.

Здавалося б, за таких обставин військовиків можна відзначити хоча б нагородами Міністерства оборони. Однак і тут облом: під час правління В.Януковича його адміністрація склепала новий указ про відомчі захочувальні відзнаки (так офіційно називаються нагороди міністерств і відомств). Так от, починаючи з 2012 р. міністерство може мати не більше трьох нагрудних знаків і чотирьох медалей. Причому медалі призначаються виключно для нагородження за вислугу років.

Замість того, щоб ініціювати зміни до вкрай недосконалого указу, Міноборони пішло іншим шляхом.
"Пам’ятний знак "За воїнську доблесть" не встановлено ніяким наказом, а з юридичної точки зору він є... цінним подарунком!

Звісно, подарунок у вигляді медалі виглядає цікавіше, ніж годинник "Командирський", але якось це екзотично, чи що...

Далі ще гірше.

Назва знака підозріло співпадає з назвою медалі Міністерства оборони Росії "За воинскую доблесть", заснованої у 1999 р.
Ось вона:



Цікаве кіно: проти нас діють спецняки ГРУ російського Генштабу, а ми копіюємо назву російської медалі.
Хіба не можна було іншу придумати?

Пам’ятний знак "За воїнську доблесть" виглядає так:



Доволі примітивний сюжет: зверху емблема Міністерства оборони, нижче напис "ЗА ВОЇНСЬКУ ДОБЛЕСТЬ", ще нижче по краю емблеми морської піхоти, авіації, ракетних військ і артилерії, танкових військ, механізованих військ, ВДВ, а також схрещені якорі, покликані, очевидно, уособлювати Військово-Морські Сили. "Етажерка" якась вийшла.

Виникає питання: а якже зв'язківці, сапери, медики, військовики служби радіоелектронної боротьби, Військової служби правопорядку?
Вони також виконують важливі завдання в рамках АТО і теж ризикують життям. Хіба їхня символіка не гідна бути представленою на знаку?

А все тому, що знак є, по суті, злегка переробленою медаллю Фонду ветеранів військової розвідки (є в Україні така громадська організація):



Як бачимо, все просто: міняємо емблему зверху, додаємо емблем знизу і - вуаля! Без зайвих зусиль заробляємо гроші.

А тепер подивимось на стрічку - нічого часом не нагадує?
І точно: це стрічка сувенірної медалі для жінок!



Таку медаль може купити кожен охочий і нагородити маму, сестру, дружину, коханку нарешті.

Неважко здогадатися, що всі ці нагороди розробила одна й та сама фірма. Називається вона "Гарант".

І це при тому, що військове відомство має у підпорядкуванні підрозділ з розробки символіки - групу військової символіки та геральдики Тилу ЗС України. Але в групі про новий знак дізналися лише з Інтернету.

Виходить, ліва рука не знає, що робить права? Після цього ще когось дивує, що боротьба з терористами на Сході ведеться, м'яко кажучи, незрозуміло?

Генерали поспішають, комерсанти халтурять, а в результаті військовики отримують примітивний знак з неясним статусом на стрічці від сувенірного брязкальця для жінок.

То що це - недбалість, корупція чи диверсія?