skaldstudio. Entries tagged with геральдика

Критикувати завжди легко, що й казати. Але що поробиш, коли в Україні все ще трапляються герби, від яких волосся на голові ворушиться.((
Тож ми започатковуємо проект “Геральдична кунсткамера”. В ньому будуть розглядатися герби, які не відповідають правилам геральдики.
Особові та родові герби чіпати не будемо – нехай їхні власники самі розбираються з “фахівцями”, які ці герби намалювали. Є правила, тож все можна легко перевірити. Так само нема сенсу аналізувати творіння людей, які від початку не збиралися дотримуватися геральдичних норм – свідомо чи не свідомо.
Нас цікавлять “герби” міст, районів, областей, підприємств і т.п., автори яких претендують на дотримання правил геральдики, хоч на ділі в них це не дуже-то й виходить.
Отже, наш перший “експонат” – герб Старокостянтинівського району (Хмельницька обл.). Дата затвердження, на жаль, невідома.

symb_1
Офіційний сайт райради стверджує, що герб цей розроблений “на основі правил класичної європейської геральдики та традицій давнього українського гербівництва”.
Ну що ж, гарно сказано!

Йдемо далі:
“За правилами класичної геральдики герб має слідуючі компоненти: щит, намет, шолом, нашоломник. В основу герба покладено символи терену Волині, до якої історично, етнографічно, територіально належить Старокостянтинівщина”.
Тут теж все гаразд. Щоправда, в сучасній українській територіальній та муніципальній геральдиці шоломи та намети зазвичай не використовуються, однак це не забороняється.

“Головним елементом герба є щит французької форми, що найбільш спостерігається в гербівництві України”.
Стривайте-но, а де тут “французька” форма щита? “Французька” форма – це коли щит прямокутний, в нижній частині посередині вістря, нижні краї заокруглені.

фрщит
Такий щит дійсно “найбільш спостерігається в гербівництві”, тільки не України, а Росії.

Та головне все ж не форма щита, а те, що на ньому. А тут вже проблемка – зелений пояс у червоному полі. Порушено головне правило геральдики – не накладати колір на колір та метал на метал. Більше того, хвиляста балка (“звивиста смужка”) на поясі не срібна, як здається на перший погляд, а голуба. Ця смужка “зображає річку Случ, яка майже навпіл перетинає весь район – основна водна артерія району. Голубий колір символізує славу, красу, велич, мир; означає воду і повітря; в християнстві – побожність”.
Отже, зелений колір на червоному, голубий на зеленому… І це при тому, що голубого кольору в геральдиці немає – є лише синій. Якось сумно виходить. І зовсім не геральдично.

Так чи інакше, на чотирьох червоних полях є срібні фігури, названі “історичними символами краю”:
“Юрій Змієборець” (Св.Георгій – борець за праве діло, за перемогу світла над темрявою) – давньоукраїнський (руський) період; зв’язки з Візантією; “Погоня” (воїн на коні з мечем), протогерб Київської Русі – литовсько-український період; “Хрест” (прадавній) – історичний символ Волині; “Леліва” і “Огоньчик” – символ герба Князя Костянтина Острозького, засновника міста Старий Костянтинів”.

Тлумачення “Погоні” як протогерба Київської Русі “тягне” на наукове відкриття – досі про таке чути не доводилося. До речі, зображення “Погоні” взято з герба Республіки Бєларусь, що використовувався у 1991-1995 рр. Авторами його малюнка є Я.Кулік, У.Круковскій та Л.Талбузін.

пагоня
Творці герба Старокостянтинівського району лише замінили на щиті вершника т.зв. Хрест Єфросинії Полоцької (свята покровителька Бєларусі) хрестом іншої форми.

Зі щитом районного герба розібралися, переходимо до позащитових елементів.

Отже, шолом. Стоп, а де він? І близько немає.
Виявляється, на думку герботворців, шоломом може бути що завгодно, наприклад… Державний Герб України!
“В “шоломі” зображення державного малого герба України, знака княжої держави святого Володимира Великого, стрічка державного прапору України”.
Отакої…
Використовувати Державний герб в якості шолома на гербі району не варто. По-перше, шолом або є, або немає. Будь-який інший предмет чи зображення називатися шоломом не може. По-друге, для району це надто претензійно. Між іншим, форму щита Державного герба викривлено – нижня частина сильно загострена. “Стрічки державного прапору” також не буває, бо прапор має офіційно встановлене співвідношення ширини до довжини. Може бути стрічка у кольорах Державного прапора.

Якщо шолома на гербі, як з’ясувалося, немає, “нашоломник” у вигляді трьох колосків вже не дивує.

Нарешті, щит обрамляє “намет” з “рослинного візерунка у стилі української барокової орнаментики”. Схоже, авторів герба анітрохи не збентежив той факт, що намет без шолома зазвичай не використовується. Адже намет походить від шматка тканини, яким лицарі накривали свої шоломи, рятуючись від пекучого сонця Святої землі. Згодом намети набули вибагливих художніх форм, однак необхідності наявності шолома це не скасовує. Про це не варто забувати, особливо при апелюванні до “класичної європейської геральдики”.

Як бачимо, не дивлячись на заявлене дотримання правил геральдики герб Старокостянтинівського району потребує покращення вже сьогодні!

Tags:

Багато хто думає, що геральдика – наука складна і незбагненна для непосвячених. Насправді ж її правила прості, чіткі та зрозумілі.
Перш за все зауважимо, що правила геральдики стосуються виключно гербів. На емблеми, прапори, ордени та медалі, форму одягу і т.п. вони не розповсюджуються. Тому твердження про те, ніби Державний Прапор України не відповідає геральдичним нормам – нісенітниця. Більше того, ці правила, суворо кажучи, “грають” лише на полі гербового щита. Оформлення позащитових елементів, таких як шолом, намет, бурелет і т.д., визначається традиціями конкретної країни, а не загальновизнаними правилами.
Отже, що треба знати тим, хто хоче мати власний герб?

1. Герб має подаватися у щиті. З точки зору геральдики герб без шита не існує.

Форма щита може бути практично будь-яка. В деяких книгах з геральдики можна знайти назви для різних форм щита, наприклад, “французький щит”, “іспанський”, “німецький” і т.п. Однак ці назви свідчать не про національну належність тої чи іншої форми щита, а про країну, де ця форма найбільш розповсюджена. Тому якщо ви оберете для свого герба “німецький” щит, це не означатиме, що ви німець. Взагалі ж форма щита значення не має – один і той же герб може зображуватися в щитах різних форм, залежно від мети застосування чи смаку власника. Єдина форма, яку застосовувати, мабуть, не варто – це ромб. По-перше, починаючи з XVI ст. у Великій Британії та Західній Європі (і то не всюди!) ромбічний щит використовують для гербів незаміжніх жінок та вдів. По-друге, для розміщення фігур ця форма незручна.
Для територіальних та муніципальних гербів Українське геральдичне товариство (УГТ) рекомендує використовувати щит із заокругленою нижньою частиною (т.зв. “іспанський”). Така форма щита з композиційних міркувань вважається найкращою.

2. Класична геральдика визнає 2 метали (золото й срібло) та 5 кольорів, які ще називають емалями або фініфтями (синій, червоний, зелений, чорний, пурпуровий).

Точних відтінків того чи іншого кольору чи металу в геральдиці не встановлено. Головне, щоб один колір не можна було сплутати з іншим. Скажімо, срібло може передаватися як білим кольором, так і відтінками сірого. Однак застосування в гербовому щиті кількох відтінків одного і того ж кольору однозначно недопустиме. Для передавання геральдичних кольорів та металів в чорно-білому вигляді з XVIІ ст. застосовується система штрихування, розроблена італійським геральдистом Сільвестром Петра-Санкта. Наприклад, синій колір відображається горизонтальними лініями.

Крім того, в геральдиці використовуються хутра, які не відносяться ані до кольорів, ані до металів. Це хутра горностая та білки. Хутро горностая передається значками, які нагадують хрестики. Хутро білки передається фігурами, які нагадують шоломи. Втім, в українській геральдиці хутра зустрічаються рідко.
правила2

В полі щита недопустимі напівтони, перетікання кольорів і тому подібні дизайнерські прийоми.
Частини людського тіла (обличчя, рука) можна в разі потреби передавати за допомогою тілесного кольору.
Передбачаємо запитання: а що означають геральдичні кольори та метали? Відповідаємо: вони взагалі нічого не означають. В літературі можна зустріти різні трактування (наприклад, золото – знатність, могутність, багатство; синій – великодушність, чесність, вірність і т.ін.), однак вони не мають універсального характеру. Так само в геральдиці немає “поганих” чи “хороших” кольорів. Отож, власник герба сам вирішує, що символізують його кольори.

3. Забороняється накладати колір на колір і метал на метал. Це найголовніше правило геральдики.

Припустимо, хтось захотів зобразити на синьому щиті орла. В цьому разі орел може бути золотий або срібний – і більше ніякий! Якщо ж поле щита золоте, орел може бути чорний, синій, зелений, червоний чи пурпуровий, але не срібний.
Чому так? Геральдика виникла з військової практики. Фігури на щиті повинні були дозволяти розпізнати лицаря навіть на значній відстані. Цього вдається досягти, коли кольори чіткі та контрастні. Золотого орла на синьому полі побачиш здалека, але якщо птах чорний, вийде якась темна хрінь.
правила3
Наведене вище правило не розповсюджується на такі дрібні деталі, як язики та кігті звірів чи птахів. Золотий орел у синьому полі щита може бути з червоним язиком та кігтями – це допускається.
Фігура, розміщена на полі з хутра, може бути як металевою, так і кольоровою.
правила4
Крім того, можливим є сусідство металів з металами та кольорів з кольорами. Скажімо, щит може бути розділений на два “кольорових” поля. В цьому разі правило не порушується, однак в плані чіткості такі герби програють.
Деякі сучасні геральдисти практикують розміщення в “кольоровому” полі “кольорових” фігур. Щоб обійти правило ненакладання, вони відділяють фігури тонкою золотою чи срібною окантовкою. Формально цей прийом не заборонений, принаймні, УГТ такі герби реєструє. Однак з точки зору “духу” геральдики цього робити не слід – на відстані окантовку вже не видно, тож фігура зливається з полем щита.

4. Зображення на щиті мають бути двомірними, без напівтіней. Перспективні зображення не допускаються.

5. Не допускається розміщення в полі щита будь-яких написів.

Це правило знов-таки відносить нас до часів Середньовіччя. Лицарі в масі своїй були людьми неписьменними, тож розміщення на щиті слів не мало сенсу. До того ж, прочитати їх на відстані або під час бою все одно було б важко.
Виключення становлять т.зв “сиглі” – окремі літери, що можуть зійти за геральдичні фігури. Однак використання сиглів варто все ж розглядати як вимушений крок. Приклад – герб Бюро кодифікації у військовій сфері Збройних Сил України (1). Краще “маскувати” літери за допомогою геральдичних фігур (якщо це можливо, звісно). Наприклад, в гербі особи, прізвище якої починається на літеру “М”, зображено дві з’єднані золоті крокви, що нагадують цю літеру (2). В гербі с. Маринин (Рівненська обл.) літеру “М” формують два сині вістря (3).
Розміщення в полі щита кількох літер (наприклад, ініціалів власника герба) – поганий тон.

6. Ліва й права сторони щита в геральдиці визначаються не від глядача, а з точки зору того, хто тримає щит.
правила6

7. Живі істоти чи рукотворні об’єкти, зображені у профіль, мають бути спрямовані геральдично вправо, тобто вліво від глядача.
Правило обумовлено тим, що щит лицар тримає в лівій руці. Відповідно, бачити герб ми можемо лише тоді, коли він рухається вліво від глядача.

Відтак логічно, щоб істоти чи предмети на щиті “рухалися” разом з лицарем, а не в протилежний бік.
Щоправда, якщо на щиті зображено дві істоти, їх можна повертати обличчям або спиною одна до одної.

правила8
Крім того, в українській муніципальній та територіальній геральдиці допускається виключення для Св. Юрія Змієборця. Оскільки цей святий зустрічається в гербах дуже часто, щоб уникнути плутанини його можна розвертати як вправо, так і вліво.