![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Медаль до 70-ї річниці
30/4/15 17:32Починаючи з 1965 р. в Радянському Союзі існувала традиція заснування ювілейної медалі на честь чергової річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Такі медалі встановлювалися відповідно у 1965, 1975 та 1985 роках:
Далі, як відомо, Союз благополучно розпався, однак у більшості держав, що постали на його уламках, практика святкування перемоги у Великій Вітчизняній війні збереглася. Зберігся і сам термін: "Велика Вітчизняна війна".
Тож не дивно, що у 1993 р., за два роки до чергової "круглої" дати, постало питання про медаль.
На адресу Президента Л.Кравчука почали надходити звернення щодо заснування відповідної державної нагороди України.
У той же час існувала також ідея створення спільної медалі країн - учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Спочатку Україна не побажала приєднуватися до цього проекту - фактично це означало б нагородження її громадян державною нагородою Росії. Адже 7 липня 1993 р. Верховна Рада РФ прийняла закон про заснування ювілейної медалі "50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.", що отримала виразно радянський вигляд та несла зображення, пов'язані насамперед з російською історією:
Попервах "уломати" нашу державу росіянам не вдавалося: під час заходів на рівні СНД 12 березня, 24 вересня та 24 грудня 1993 р. документи щодо "єдиної" медалі Україна не підписувала.
Натомість 19 жовтня 1993 р. Верховна Рада своєю постановою заснувала ювілейну медаль "50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.", яка формально стала першою державною нагородою відродженої України. Зауважимо, що право бути нагородженими медаллю, поряд з радянськими ветеранами, отримали також вояки Української повстанчої армії "які не вчинили злочинів проти миру і людства", а також ті з них, хто реабілітований як жертва політичних репресій.
Автором малюнка медалі був О.Івахненко:
До речі, кольори смужок по краям стрічки в описі тлумачились як "кольори гвардійської стрічки часів Великої Вітчизняної війни".
Відмова від "СНДівської" (а фактично - російської) медалі викликала гостру реакцію з боку організацій радянських ветеранів - їм приємніше було б отримати медаль з Москви, а не з Києва. А тут ще додався фактор майбутніх виборів.
Тож Президент Кравчук змушений був поступитися. Україна дала згоду на нагородження своїх ветеранів "єдиною" медаллю, а рішення про заснування власної ювілейної нагороди парламент скасував.
Підсумком стала витрата з держбюджету коштів у розмірі 17-18 мільярдів російських рублів, які отримали Московський та Санкт-Петербургський монетні двори. Росія примудрилася не лише відзначити українців своєю державною нагородою, а ще й заробити на її виготовленні.
Надалі українські президенти слухняно приєднувалися до рішень СНД щодо "єдиних" медалей.
Так, у 2005 р. Президент В.Ющенко видав указ про нагородження громадян медаллю на честь 60-ї річниці перемоги, розробленою в Росії і прийнятою як "СНДівська":
У 2009 р. все повторилося знов, тільки на цей раз "єдина" медаль була до 65-ї річниці:
Втім, прем'єр Ю.Тимошенко підписала рішення глав урядів СНД із застереженням: медаль виготовлятимуть підприємства України.
А 25 жовтня 2013 р. свій підпис під рішенням Ради глав держав СНД щодо заснування єдиної ювілейної медалі до 70-ї річниці перемоги поставив В.Янукович.
До 9 травня 2015 р. ветерани мали б отримати таку медаль:
Однак крах режиму В.Януковича та агресія Росії зробили вручення "СНДівської" медалі, м'яко кажучи, неактуальним.
Отож, Указ Президента України про нагородження нею українських громадян не видавався. Більше того, від визначення "Велика Вітчизняна війна" Україна офіційно відмовилася.
Та виникла проблема: "єдину" медаль почали завозити в Україну і вручати її ветеранам (не зрозуміло, правда, від імені кого).
Тому сьогодні, 29 квітня 2015 р., П.Порошенко підписав указ № 249 про встановлення президентської відзнаки - ювілейної медалі
"70 років Перемоги над нацизмом". Фактично, цей указ означає відновлення "нагородного суверенітету" України у сфері відзначення ветеранів Другої світової, який був зданий Москві понад двадцять років тому.
Медаль має такий вигляд:
Як бачимо, на відміну від медалей на честь 60-ї та 70-ї річниці визволення України, нова нагорода має чотирикутну, а не п'ятикутну колодку.
Лицьовий бік прикрашає Тризуб (в медалях на честь річниць визволення зображень державних символів уникали), а монумент "Батьківщина-мати" розташовано так, щоб акуратно "обрізати" щит з "гербом" СРСР.
Присутні також червоні маки - символ, запозичений у Великої Британії та низки інших країн для заміни "георгіївської" стрічки.
Отож, медаль постаралися зробити "нерадянською". Однак на європейські медалі вона також не схожа - надто яскрава...
До того ж, адміністрація ПОПа вкотре здивувала стрічкою. Не зрозуміло, що означають "темно-золота" (во придумали!) та сіра широкі смуги, а також чорна й червона вузькі. Про зв'язок чорно-червоного поєднання з символікою ОУН (б), очевидно, не йдеться (та й смуги мали б тоді розташовуватися по-іншому) - мабуть, так відобразили кольори квітки мака.
Не залишає також відчуття, що й цього разу обійшлися без конкурсу на кращий проект та висновку Комісії державних нагород та геральдики.
Такі медалі встановлювалися відповідно у 1965, 1975 та 1985 роках:
Далі, як відомо, Союз благополучно розпався, однак у більшості держав, що постали на його уламках, практика святкування перемоги у Великій Вітчизняній війні збереглася. Зберігся і сам термін: "Велика Вітчизняна війна".
Тож не дивно, що у 1993 р., за два роки до чергової "круглої" дати, постало питання про медаль.
На адресу Президента Л.Кравчука почали надходити звернення щодо заснування відповідної державної нагороди України.
У той же час існувала також ідея створення спільної медалі країн - учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Спочатку Україна не побажала приєднуватися до цього проекту - фактично це означало б нагородження її громадян державною нагородою Росії. Адже 7 липня 1993 р. Верховна Рада РФ прийняла закон про заснування ювілейної медалі "50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.", що отримала виразно радянський вигляд та несла зображення, пов'язані насамперед з російською історією:
Попервах "уломати" нашу державу росіянам не вдавалося: під час заходів на рівні СНД 12 березня, 24 вересня та 24 грудня 1993 р. документи щодо "єдиної" медалі Україна не підписувала.
Натомість 19 жовтня 1993 р. Верховна Рада своєю постановою заснувала ювілейну медаль "50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.", яка формально стала першою державною нагородою відродженої України. Зауважимо, що право бути нагородженими медаллю, поряд з радянськими ветеранами, отримали також вояки Української повстанчої армії "які не вчинили злочинів проти миру і людства", а також ті з них, хто реабілітований як жертва політичних репресій.
Автором малюнка медалі був О.Івахненко:
До речі, кольори смужок по краям стрічки в описі тлумачились як "кольори гвардійської стрічки часів Великої Вітчизняної війни".
Відмова від "СНДівської" (а фактично - російської) медалі викликала гостру реакцію з боку організацій радянських ветеранів - їм приємніше було б отримати медаль з Москви, а не з Києва. А тут ще додався фактор майбутніх виборів.
Тож Президент Кравчук змушений був поступитися. Україна дала згоду на нагородження своїх ветеранів "єдиною" медаллю, а рішення про заснування власної ювілейної нагороди парламент скасував.
Підсумком стала витрата з держбюджету коштів у розмірі 17-18 мільярдів російських рублів, які отримали Московський та Санкт-Петербургський монетні двори. Росія примудрилася не лише відзначити українців своєю державною нагородою, а ще й заробити на її виготовленні.
Надалі українські президенти слухняно приєднувалися до рішень СНД щодо "єдиних" медалей.
Так, у 2005 р. Президент В.Ющенко видав указ про нагородження громадян медаллю на честь 60-ї річниці перемоги, розробленою в Росії і прийнятою як "СНДівська":
У 2009 р. все повторилося знов, тільки на цей раз "єдина" медаль була до 65-ї річниці:
Втім, прем'єр Ю.Тимошенко підписала рішення глав урядів СНД із застереженням: медаль виготовлятимуть підприємства України.
А 25 жовтня 2013 р. свій підпис під рішенням Ради глав держав СНД щодо заснування єдиної ювілейної медалі до 70-ї річниці перемоги поставив В.Янукович.
До 9 травня 2015 р. ветерани мали б отримати таку медаль:
Однак крах режиму В.Януковича та агресія Росії зробили вручення "СНДівської" медалі, м'яко кажучи, неактуальним.
Отож, Указ Президента України про нагородження нею українських громадян не видавався. Більше того, від визначення "Велика Вітчизняна війна" Україна офіційно відмовилася.
Та виникла проблема: "єдину" медаль почали завозити в Україну і вручати її ветеранам (не зрозуміло, правда, від імені кого).
Тому сьогодні, 29 квітня 2015 р., П.Порошенко підписав указ № 249 про встановлення президентської відзнаки - ювілейної медалі
"70 років Перемоги над нацизмом". Фактично, цей указ означає відновлення "нагородного суверенітету" України у сфері відзначення ветеранів Другої світової, який був зданий Москві понад двадцять років тому.
Медаль має такий вигляд:
Як бачимо, на відміну від медалей на честь 60-ї та 70-ї річниці визволення України, нова нагорода має чотирикутну, а не п'ятикутну колодку.
Лицьовий бік прикрашає Тризуб (в медалях на честь річниць визволення зображень державних символів уникали), а монумент "Батьківщина-мати" розташовано так, щоб акуратно "обрізати" щит з "гербом" СРСР.
Присутні також червоні маки - символ, запозичений у Великої Британії та низки інших країн для заміни "георгіївської" стрічки.
Отож, медаль постаралися зробити "нерадянською". Однак на європейські медалі вона також не схожа - надто яскрава...
До того ж, адміністрація ПОПа вкотре здивувала стрічкою. Не зрозуміло, що означають "темно-золота" (во придумали!) та сіра широкі смуги, а також чорна й червона вузькі. Про зв'язок чорно-червоного поєднання з символікою ОУН (б), очевидно, не йдеться (та й смуги мали б тоді розташовуватися по-іншому) - мабуть, так відобразили кольори квітки мака.
Не залишає також відчуття, що й цього разу обійшлися без конкурсу на кращий проект та висновку Комісії державних нагород та геральдики.
